| Історія села Ладичин Село Ладичин - слов’янське городище — город. Походить з так званої “доби городища”, яка зв’язана з життям і культурою доісторичних слов’ян. Ладичин - стара доісторична оселя, яка існувала вже у 8 столітті. Назва її праслав’янської богині весни і молодості Ладо - Лада. Є переказ про старий правослов’янський храм Ладо, який мав бути в Ладичині. Одні кажуть, що мав бути на Волонці ( південна окраїна села біля села Варваринці ), другі, що на місці Клембані у напрямі сусіднього села Дворіччя. За переказом старожителів Ладичина ( Декайли Олекси, Павла Фуртака, Петра Невідомого, Павла Ониськова та ін.) село у давнині мало бути містечком, а назва його була Владичин, власність якогось владики, мабудь його засновника. Про те, що Ладичин є престаре городище свідчатьархеологічні знахідки.Ладичин — граничне городище Теребовлянського князівства з Галицьким. До сьогодні залишилася назва Галицька гора ( на степах Панталихи за Ладичином), яка свідчить про те, що за нею були вже володіння. Галицьких князів. На ладичинських полях є цілюща сірчана вода, про яку згадується у літописі, що Теребовлянські князі їздили лікуватися на „цілющі” води землі Теребовлянської Перша записана згадка про Ладичин відноситься до 1564 року. Окремі частини села ( вулиці ) мали свої назви, які збереглися до сьогодні: Волиці, Горб, Кут, Піддвір. На куті на шляхетській вулиці мешкало більше родин так званої Ходачкової шляхти. Село Ладичин розташоване за 20 км. на південь від Тернополя і 4 км. на південний захід від Микулинець в широкому яру малої річки Нішла ( в народі назва Водава). Від села починаються славні Теребовлянські каменоломні червоного пісковика. Територія села багата на камінь, пісок, глину та торф. Село Ладичин має свою сільську раду до якої і входить. Станом на 2008-2009рр. на території даної сільської ради проживає 1204 осіб населення та є 418 дворів, 392 житлові будинки. В селі проживають в основному всі українці. У 1848 році коли скасували панщину, жителі села на честь цього побудували кам’яний хрест, який зберігся до сьогоднішніх днів. Зараз з нагоди національних свят тут проходять урочисті зібрання. В період Першої Світової війни було створено українські військові частини - добровільні легіони українських Січових стрільців. Деякі Січові стрільці с.Ладичин брали участь, а саме: М.Гарматій, О.Фуртак, В.Фуртак у битвах в Галичині та в Карпатах під час російського наступу 1914 - 1915рр. Багато Ладичан було в рядах Українських Січових Стрільців і УГА, серед них: М.Фуртак ( стрілецький лікар ) двічі ранений в боях з більшовиками, М.Яремчук, К.Яремчук, М.Пилипів, К.Дорош, М.Гладкий, А.Скакун, М.Ярош та інші. В сільській читальні їхні розповіді завжди належно оцінювалися громадськістю, зокрема молоддю, яка наслідувала їхні вчинки. З 1815 — 1816 рр. в с.Ладичин функціонувала мурована вкрита бляхою церква Різдва Пресвятої Богородиці. Школа була побудована ще за Австрії. Вона була три класова. Дім читальні “Просвіта” був збудований перед першою світовою війною, пізніше в 1922 році був поширений. Організаторами просвіти були М.Лапчинський та священник М.Святенький. Культурно-освітня праця велася вже до першої світової війни. Діяв хор, духовий оркестр та драмгурток. Загальна чисельність воїнів, які загинули на території с.Ладичин та на Фронтах другої світової війни в складі УПА складає 10 чоловік. За проявлені мужність і відвагу у боротьбі проти німецько-фашистських загарбників 68 жителів с.Ладичин нагороджено бойовими орденами та медалями. У центрі села поставлено пам’ятник загинувшим воїнам у роки ВВВ. У 1990 році у селі Ладичин створено осередок НРУ із 25 чоловік. На рахунку осередку багато добрих справ. Створена ним комісія по увічненню пам’яті загиблих односельчан за волю України встановила прізвища майже всіх героїв - односельчан. З ініціативи осередку відзначаються національні свята, впорядковуються могили. Село Ладичин здавна славилося своєю соціальною та політичною активністю. У всі часи тут діяли підпільні та явні осередки національно-визвольного руху. В період тотального безбожництва жителі села не дали знищити статую Матері Божої, Хреста біля церкви, збудованого ще у 1818 році. В останні роки значно зріс освітній рівень населення. 46 чоловік мають вищу освіту . У селі діють ФАП, клуб, бібліотека, міні маркет та три продовольчих магазини. За післявоєнні роки село було значно відбудовано. В селі існувало два колгоспи. Один з яких був створений ще у 1940 році і названий ім.Берія, а другий у 1949 році і названий ім.Сталіна. У 1958 році два колгоспи злучили до купи і назвали к-сп ім.Т.Шевченка. У 1962 році було переіменовано на Жовтень. В колгоспі нараховувалося 2438 га землі. Орної землі було 1970 га. У 1991 році у селі Ладичин було створено колективне господарство ім.Л.Українки, яким керував Бушко Ігор Іванович. На території сільської ради діє млин, який працює на електроенергії. У роки другої світової війни в с.Ладичин церква була закрита. Після війни у 1946 році церкву відкрили знову і запровадили православну віру. В 1991 році церква знову стала греко-католицькою. Служби божі відправляє священник о.Роман Зощук. На території села діє ще друга громада: римо-католицька. Служби божі відправляють у костелі. Село Ладичин славиться чорноземами, у селі є ставок, який здано в оренду. Середня температура липня становить 18 - 25 градусів тепла, січня 10 - 15 градусів морозу. На території сільської ради парафіянами села відновлено три каплиці, одна з яких відновлена у центрі села. У 2003 році об’явилася Матір Божа, свідками чого було багато приїзжих громадян із сусідніх сіл та міст. ( знищена капличка була у роки Великої Вітчизняної війни). Зараз на території сільської ради почали працювали два товариства: одне з яких „Прогрес-Агро” директором правління є Околович Ігор Євгенович, житель нашого села, який має у своєму володінні 300 га землі та ДП „Тиса” яке користується землями у розмірі 1300 га землі. У грудні місяці 2009 року жителі нашого села уклали договори-оренди з вище названами товариствами і на початок 2010 року починають обробляти землі. | |
|
|
|
|
|
